kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Коли я прийшов працювати в представництво шведської компанії, я там відповідав за продаж морського та енергетичного обладнання. І на той час я мав ідеалістичні уявлення про морську індустрію. Я вважав, що судновласник, напевно, якийсь старий морський вовк, якому пощастило розбагатіти, або нащадок такого вовка, що виріс під байки про далекі країни та шторми. У крайньому разі якийсь бізнесмен-купець, який все життя відправляв та отримував товари морем та сам не раз супроводжував вантаж.

Реальність виявилася така, що кінцеві судновласники - це бозна хто. Грецькі каламутні крутелики з сумнівним минулим, що гроші від морського бізнесу вкладають в розширення мережі казино, якісь гламурні кісо, що не вилізають з тусовок по всьому світу, і з однієї до іншої перелітають на приватних літаках, якісь припорошені неформали, що живуть в пустелі, відкривають в собі Будду, але не забувають дійти до пошти за чеком на чергову суму. Морські вовки вимерли кілька поколінь раніше, а якимсь внучатим племінничкам раптом впав на голову спадок у вигляді парочки балкерів, або просто фінансовий консультант порадив вкласти гроші саме в цю галузь.

Цікаво було переглядати застарілу літературу з аргументів, чому купувати саме наше обладнання, яке було розраховане саме на того судновласника, який знає, про що йдеться. Жодна порада не мала сенсу. Не розповідати ж гламурній кісо чи пустельному буддисту, скільки палива зекономить сепаратор "алкап" на відміну від конкуруючого. Та ще й дістанься цих персонажів...
Більш сучасні рекомендації адресувалися фінансовим компаніям, які власне й розпоряджалися активами судновласників. Але виявилося, що й це перестає працювати буквально на очах. За 90-ті роки такі компанії чітко вивели, що вони купують нове судно, відбивають гроші за рік, продають судно, замовляють наступне. Вся техніка на гарантії - бінго! Розповідай їм про економію на паливах та мастилах протягом 5-10 років. Угу...

А до чого це все. А власне до того, що тепер весь бізнес такий. І не тільки бізнес. Доброчинний сектор також. Хтось має психологічну особливість - відчуває, що повинен поділитися з ближнім. Віддає гроші в донорську організацію. Донорська організація роздає гранти громадським організаціям. Керівникам донорської організації потрібно мати кілька красивих прикладів в презентаціях, щоб в філантропа-спонсора серце заспокоїлося та захотілося ще дати та привести товариша. Якщо кілька проектів таких є, решта - просто тло, для того, щоб процес виглядав безперервним. А тут і громадськість, з якої комусь дійсно гроші на добрі справи потрібні, а комусь - просто з'їсти грант під модне гасло.

Живєє всєх живьіх

Tuesday, 15 August 2017 10:22
kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Деніс Казанський згадав про використання проросійськими угрупуваннями на сході України домену .su (Soviet Union), який досі існує, хоча давно немає СРСР. Саме цей домен було створено у вересні 1990, тобто за 15 місяців до кінця СРСР.

Я поцікавився долею інших "історичних" доменів. З більшістю з них Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів ICANN розбиралася дуже швидко. Ледве рік пішов на ліквідацію доменів Німецької Демократичної Республіки та Народно-Демократичної Республіки Ємен після зникнення цих держав. Пару років - на Чехословаччину, хоча там було достатньо багато користувачів. Навіть на Югославію, де мав місце політичний спротив Сербії і найбільша на сьогодні з ліквідованих доменів кількість користувачів, пішло три роки. Через внутрішні процедурні складнощі ICANN довше ліквідовувалися домени перейменованих Заїру та Східного Тимору, 5-6 років.

Але .su живєє всєх живих (скоро буде 26 зайвих років) на прохання уряду РФ та "користувачів". Отже, ще один приклад браку волі дотримуватися власноруч встановлених правил з боку міжнародної організації, коли справа стосується РФ.

Портрети з минулого-2

Monday, 14 August 2017 23:14
kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Щось перемкнуло, раптом згадав про порт-пункт Октябрьскій та його начальника Крапиву. Пошукав, приємно: тепер називається Ольвія. Справжня Ольвія дійсно неподалік. Взагалі, це був військовий порт. Росіяни використовували донедавна.

А пан Кропива помер практично рік тому у віці 67 років. Він в 1994 був у складі делегації від портів, мерій та вузлів зв'язку на конференції в Каламар'ї (Салоніки) в рамках програми TACIS. Грецька вже не була моїм хобі, я її забув, але хотів купити собі фундаментальну грецьку граматику. Місцеві перекладачки порадили мені книгарню, я відпросився в мера й пішов. А Крапива впав мені на хвіст, щоб я йому допоміг якісь прикраси купити в ювелірній крамниці. Допоміг звісно, англійською там ніхто не тямив, довелося на пальцях та каліченою грецькою. А потім з тієі книгарні заблукали, питалися в перехожих, а вони - ніхто англійською, але через одного - французькою. Отже, на фреллінському домовилися.

Він мене заповажав, видно було, але не був би радянським керівником, якби в розмові по ходу нашого променаду про чорноморську воєнно-морську інфраструктуру не тицьнув мені, що він, взагалі, генерал (Кучма директорів "нагородив" званнями), а я, мовляв, ніхто, людина цивільна. Воєнно-морська кафедра та звання лейтенанту запасу саме морське, а не якийсь портовий генерал - це для нього не аргумент. Я вже не кажу про мої 2 роки строкової, чого не впевнений, що мав Крапива в біографії, бо їхнє покоління переважно не служило, хто з вищою освітою.

Від нього я дізнався, що воєнна доктрина України будується на положенні, що потенційний противник - Румунія.
Отака була людина. Що він робив у 2010-2013 та з початком війни - не знаю, мої зв'язки з "історичною батьківщиною" вже майже ніякі.

http://korabelov.info/2016/06/10153

Портрети з минулого-1

Monday, 14 August 2017 23:03
kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Антон Санченко нагадав про русифікацію шкіл на півдні. В Херсоні зберігалася в пізньому совку лише одна українська школа. А в моєму рідному Миколаєві останню таки закрили в середині 70-х. Власне у той час в обкомі партії за освіту відповідала місцева болгарка Тазарачева. Багато розповідали про її феєричний характер, як вона полюбляє знущатися з ректорів місцевих вишів.

Я з нею перетнувся раз в шкільні роки. Наш клас був черговим на тижні, коли Тазарачева вирішила відвідати нашу школу. Моя місія була чергувати в їдальні, що означало, що на уроки я трохи запізнювався - це була передбачена практика. В день візиту Тазарачевої директриса наказала всім розсмоктатися десь і взагалі не виходити в коридори. А мене це якось оминуло, і ось я виходжу з їдальні, а напроти - вхід до школи, струнко стоять завучки та директриса, і в дверях з'являється Сама! Вона одразу тицяє в мене пальцем і починає верещати, як скажена: Ааааааааааа!!!!!! Ееееееетааааааа штооооооооо такоооооооооооооооє!!!!!!!! Аааааааааааааааа!!! - начебто шматок лайна побачила, а не радянського школяра, до того ж далеко не з останніх. Мене директриса лагідно скерувала в напрямку коридору, мовляв, йди, йди, нічого страшного...

Потім Тазарачеву я зустрів вже, коли працював в міськвиконкомі, а вона очолювала міський чи обласний пенсійний фонд. Вона випросила в мера, щоб він прислав їй когось для дармових перекладів американцям, які сортували дітей-інвалідів, кого куди на лікування чи реабілітацію, та допомагали створити державний центр догляду за тими дітьми. Ну трохи допомогти тим американцям було явно корисніше для Всесвіту, ніж сидіти в кабінеті, тому жодних образ не маю. Тазарачева тоді виглядала як така собі лагідна, добра заможна бабуся, яка в старості відчула філантропічний потяг. Ми кілька разів навіть порозмовляли дуже душевно. Я їй не казав, що я і є те само "аааааа штооооо еееееттаааааа такооооооооє" тільки на 10 років старше.

В інтернеті знайшов, що вона той центр таки очолила, і попросили її звідти тільки в 2015-му у віці 78 років. Тепер їй має бути без місяця 80.

Достеменно не знаю, але можливо саме вона є провідником русифікації миколаївської області в 80-ті роки.

http://podrobnosti.mk.ua/2015/07/03/vmesto-tazarachevoy-novym-rukovoditelem-nikolaevskogo-centra-reabilitacii-detey-invalidov-naznachili-protezhe-vice-gubernatora-yanishevskoy.html

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1646565402060300&id=100001205690197&hc_location=ufi
kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Типові споріднені ситуації для бізнесу (розділяю тільки для легшого розуміння), які повністю можна перенести на політику та держуправління.

1. Консалтинг. Клієнт з величезними планами. Проект. Десь на півдороги клієнт лякається масштабів змін, розраховується та зістрибує. Начебто матеріальних збитків консультанту немає, але роки йдуть, зусиль маса, а в портфоліо жодного закінченого проекту, щоб самі за себе свідчили без пояснень. В результаті, коли чуєш про великий проект, двічі, а то й тричі подумаєш, чи варто заради нього якісь поточні справи відсувати.

2. Великий бос або власник наймає менеджера під великі бізнес-наміри. Менеджер наймає команду. Через деякий час власник або біг-бос передумав. Менеджер пішов. З недоробленими завданнями, з етапом ділової біографії, який в сі-ві викликатиме питання. Команда - то ще гірше, особливо тим, хто розраховує на постійну зайнятість. Отак при зустрічі з черговим ентузіастом з грошима та планами двічі засумніваєшся в глибині та тривалості того ентузіазму.

Українська політика перетворила навіть суто функціональні посади в політичні, коли навіть посади директорів держпідприємств є предметом політичного торгу. Навіть посади шефів райвідділків. Ось тому й бачимо серед наявних кадрів для державних посад (про негідників мови не ведемо) лише авантюристів, політиканів або тих, хто швидко втікає.
kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
 (по матеріалах моїх фейсбучних дописів, та дописів декого з фігурантів).

В публічній суперечці Балчуна та Омеляна, Балчун для мене був переконливіший, тому що я дещо знаю і з корпоративного управління, і з стандартів фінзвітності, і з наслідків переходу між ними. І про УЗ, багаторічного потенційного клієнта та епізодично - клієнта з минулої роботи, також дещо знаю. Кому хочеться закинути мені диванну експертність, прошу відвідати мене на Лінкедіні, наприклад, і перевірити бекграунд. Втім, глибоко влізати в тему тепер, щоб адвокатствувати Балчуну, я не маю наміру. Я кажу про ступень переконливості, а не про об'єктивну істину.

В іншій заочній суперечці між Омеляном та Вадатурським, переконливішим виглядає саме Омелян. Хто пропустив та цікавиться, знайдіть мої дописи про баржу з кавунами.

Отже, не все просто та лінійно у великій грі. Це слід розуміти при виборі політичних симпатій.
======
Для зручності - Омелян, Вадатурський (Нібулон) та баржа з кавунами.

Омелян: 

"Окрема подяка компанії "Нібулон". Хоча у нас і є певні розбіжності щодо стратегії розвитку річкової мережі: Нібулон хоче розвивати річки виключно для себе, а я для всіх; в підсумку ми однаково любимо Дніпро,
Південний Буг, Десну і інші менші річки і вважаємо, що річкові перевезення повиннні стрімко розвиватися".


https://www.facebook.com/volodymyr.omelyan/posts/10155075527588439?hc_location=ufi


При всій повазі до Нібулону та його власника все ж таки слід розділяти приватне та публічне. Публічні гроші не можуть інвестуватися в інфраструтуру в інтересах монополіста. Тому гроші платників податків мають або працювати на відродження комерційних транспортних перевезень по Дніпру для всіх, або нехай Нібулон організовує свою навігацію сам за власний кошт І ще й платить за використання національного ресурсу. Не хотілося б, щоб список тих, кому ми всім народом скидаємося на статус мільярдерів поповнився ще одним прізвищем. У даному разі Омелян має рацію.

kerbasi: (Default)
[personal profile] kerbasi
Це все з фейсбучного. Хай тут підсумується, мо знадобиться, коли вирішу стати злобним ботом-маніпулятором :-)

1. Моя регулярна та інтенсивна інтернет-активність в українському сегменті точиться вже понад десять років. За цей час мене часто не сприймали, але з величезним відривом від всіх інших кандидатів в номінації "Найкумедніший докір в соцмережі" посідає перше місце докір авторства якоїсь пані, мовляв, вона мені не довіряє, бо я на аватарці в костюмчику (було таке деякий час), тобто діловий, а ділові обробляють всіх з корисливою метою.

2. В дискусіях в соцмережах спостерігається ще й такий феномен. Учасники апріорно вважають, що опонент не має достатнього рівня, щоб судити про предмет диспуту. Це, може, має сенс про спортсменів, тобто, отримай хоч один пояс з тих, які брати Клички зібрали, потім критикуй, як вони боксують. Але коли йдеться про політиків, державних високопосадовців, то все абсолютно інакше. Багато з нас за 25 років, що існує незалежна Україна з усіма її перетвореннями та реформами, ходили тими ж стежками, що й теперішні керманичі. І про їхній рівень компетенції дуже навіть можемо судити. Саме тому президентський кпин з будкою був дуже невдалим і багатьох з нас вивів з зони мовчазного скептицизму на простір вільної критики.

3. Стандартна ситуація, коли в коментарях до написаного допису, звертають увагу не на головну ідею, а на другорядне, або прискіпуються до абсолютно не значущих дрібниць, розуміють не так, аж до протилежного смислу, переводять розмову в суміжну тему, або навіть і не суміжну, а зовсім іншу - і саме це підхоплюється, а не тема вашого допису. Можна продовжувати про всі біди ще довго... А до речі, те ж саме відбувається, коли ми пишемо листа, скаргу, пропозицію, службову записку, заяву на конкурс, грант, кредит, вакансію тощо на папері або імейлом кудись офіційній особі у фірму чи установу. Просто ми цього не бачимо. Звісно, це відбувається, якщо ми спеціально не навчені писати такого роду послання.

4. Спостерігаю давно вже ефект соціальної мережі. В принципі, кількість читачів - жменька порівняно з людством. Троленням (не найманим, а просто через індивідуальне несприйняття) займається ще менше. Тим не менш, дуже часто автори дописів після чергової суперечки з одним-двома такими тролями роблять висновок, що проти них цілий світ, та вдаються до різних драматичний дій: зникнення з "ефіру", вимкнення коментарів, розфрендження мільйонами і так далі.

August 2017

M T W T F S S
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17181920
21222324252627
28293031   

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags

Style Credit